N 9. Мої відчуття.

Опять играет музыкант,
О чём же песня эта?
Каким немеркнущим теплом
Душа его согрета?
О лицах пламенем любви
И солнцем опалённых,
О всех живущих на земле,
Любимых и влюблённых.

(пісня "Музыкант", гурт "Цветы")

З чого почати розповідь про мої відчуття та враження від нового альбому, який має таку просту назву "N 9"? Цікаво, що у цей момент вже точно знаю чим її закінчу. І як ми, шанувальники, не підштовхували співачку до обрання певної назви – вона пішла своїм шляхом, і це беззаперечно правильно.

Нещодавно висловлювалась думка, що не вистачає таких пісень, як "Хто я така є". Зараз із впевненістю можу віднести до них нові пісні "Скло", "Це не тільки шоколад", "Ніхто із нас" та, як на мене, то і "Не бійся жити". Нове енергійне звучання цих пісень виправдало очікування. А ось ці рядки на мій погляд просто геніальна знахідка:

    "У театрі ситуацій зіграла дивну роль,
    Я лише одна зі станцій, а ти один перон,
    Провінційного вокзалу нерозумна голова...
    Я хотіла знати чи жива".

Якось зігрівають згадки про "зашифровані файли", "мейли" та "таємних агентів". Все це так знайомо, тому що цим живеш кожен день і не тільки під час захоплень. Хтось, мабуть, скаже, що вам би все розважатись, а у співачки життя розривається, доля важка. Так, в цих піснях безумовно знайшло відображення її особисте життя останнього періоду і ми поважаємо її нелегкий вибір. Водночас любимо її пісні та чекаємо на нові, з новим звучанням, у новому форматі. І вона блискуче виправдовує наші сподівання. А негоди та труднощі особистого життя тільки загартовують Марію. І все-таки, борони боже її від продовження цих випробувань.

Вже знайомі по альбому "LIVE" і по телерадіо ефіру пісні зустрічаєш, як старих добрих знайомих, яких вже встиг полюбити. Альбом відкривається ліричною "Чому", зворушлива поезія, приємно, що співавтором цієї пісні є Марійчина доня Яринка, і у цьому факті мабуть полягає сподівання на краще майбутнє для цієї родини. А лірична, прозора, з відчуттям свіжого морського бризу, майже джазова "Тільки мовчи", немовби згадка про найкращі джазові "стандарти". Недарма пригадувалось колись про золоту джазову трубу Мейнарда Фергюсона. Хоча тут більш варто згадувати Оскара Пітерсона або Еролла Гарнера з їх імпровізацією на фортепіано. Слухаєш цю пісню і бачиш таке далеке вже сонце, розпашілий вечірній диск якого пірнає у води Мексиканської затоки, а з глибин пам’яті виринає соковите слово "босса-нова"...

Не можна не згадати високопрофесійну роботу саунд-продюсера та музикантів. Разом із автором музики, яким є сама Марія Бурмака, вони знову віднайшли те, що називається словом "красиво".

Про те які це пісні з Дев’ятого та хто взагалі ця виконавиця Марія Бурмака можна також зрозуміти, беручи до розгляду ось такий випадок. Увагу своєї знайомої Світлани якось вже привертав до деяких пісень Бурмаки. Української мови вона не знає, але їй взагалі сподобалось та ще отримала від мене деякі пояснення стосовно перекладу. Останній альбом Марії вона уважно слухала тільки один раз і після його закінчення поділилась своїми враженнями. Відразу підкреслила думку, що Марія співає саме душею і все, про що йдеться в її піснях, вона пережила сама. Має красивий жіночій голос низького тембру. Вона також відчула, що співачка цим альбомом хоче довести декому щось важливе про себе. Та, як і багато слухачів Бурмаки, сказала, що не могла позбавитись відчуття того, що Марія співає особисто для неї.

"Есть в этой песне боль и смех,
Но он поёт любя,
Поёт для каждого, для всех,
И только для тебя."

(пісня "Музыкант", гурт "Цветы")

Приємно була вражена красивою сучасною музикою альбому, відчула високий клас музикантів. Ось такі висновки були зроблені тільки після одного прослуховування. Ось така велика позитивна енергетика! Мистецтво з великої літери!

Про оформлення альбому: я теж не знаю, що саме п’є зображена на буклеті дівчина – каву з молоком або Щастя. Але те, що буклет являє собою суцільний "зашифрований файл" – у цьому будьте впевнені! Тільки після перегляду графічного матеріалу стають зрозумілими слова Марії: "Ми з Гапчинською подвійний удар!" На картину Євгенії Гапчинської, яка називається "П’ю щастя" накладені, немовби факсімілє, оригінальні власноручно написані вірші Марії з її маленькими малюнками та зворушливими коментаріями. Тут можна побачити і вікно (<- Це моє вікно зараз), перед яким вона стояла з філіжанкою кави, сумувала, віршувала, дивилась на Місяць-рогожко, бачила ранкову зіроньку (esthajnalcsillag) та, мабуть, черпала натхнення від пісень улюбленої Шеріл Кроу. Хто зна? А знає про це напевно тільки намальована усміхнена дівчина з підписом: "Це я". Квітка у горщику на підвіконні нагадує справжнього єдиного друга, що з кінофільму "Леон". "Нехай" – по англійськи це буде let it be. Це дуже бентежно виглядає, з’являються такі всесвітньовідомі асоциації..., що не можу позбавитись передчуття, що незабаром, дуже швидко на інтернет-сайті Бурмаки можна буде побачити щось важливе саме англійською мовою. А поки що наша Співаюча Поетеса віршованих ночей прoсто каже: "Хочу спати". І ще є серце, крізь яке проросли квіти, як та вперта трава пробилась крізь міський асфальт...

Вінчає альбом проникненна гітарна балада "Місто Ангелів". Вікно, яке самотньо горить вночі, належить до тих поетичних вікон "где опять не спят, может пьют вино, может так сидят..." Просто воно належить нашій сучасниці, яка з кожним творчим кроком знайомить нас з новими небаченими досі світами своєї співаної поезії та чудової музики, запрошуючи зазирнути за виднокрай наших уявлень.
А закінчується ця безумовно талановита робота багатьох людей під назвою "Марія Бурмака N 9" маленькою музичною фразою, цим лагідним "дзінь-дзінь-дінь-ділінь..." з іншої такої знайомої пісні:

    "Місяцю-рогоженьку, світи нам дороженьку,
    Щоби ми не заблудили і Марусі не згубили..."

Не загубимо!
Все.

Дмитро Овсяннiков