Тарас Чубай, "Плач Єремії"

Капелюх

Нестримна течія

Я твоє крило

Вона

Коридор


Капелюх
/муз. і сл.: Володимир Івасюк/

Як ішов селом я
В літнє надвечір’я,
Вітер капелюха
Звіяв на подвір’я,
Мого капелюха
Покотив подвір’ям.
Дівчина із хати
Глянула й метнулась,
Дала капелюха
Й весело всміхнулась,
Дала капелюха
І мені всміхнулась.

Приспів:
Кап-кап-капелюх...
Капелюх...

Йду сьогодні знову,
Вітру вже немає,
Свого капелюха
Сам туди кидаю,
Свого капелюха
Сам туди кидаю.

Приспів.

Вітру вже немає,
В серці завірюха,
Дівчини не видно,
Йду за капелюхом,
Йду всім курям на сміх
Сам за капелюхом.

Приспів.

Шляпа
/муз. и сл:. Владимир Ивасюк/

Как-то шёл селом я
Летней предвечернею порой,
Ветер шляпу
Сорвал во двор,
Мою шляпу
Покатил по двору.
Девушка из хаты
Глянула и метнулась,
Подала шляпу
И весело улыбнулась,
Подала шляпу
И мне улыбнулась.

Припев:
Шляпа…


Иду сегодня снова,
Ветра уже нет,
Свою шляпу
Сам туда бросаю,
Свою шляпу
Сам туда бросаю.

Припев.

Ветра уже нет,
В сердце вьюга,
Девушки не видно,
Иду за шляпой,
Иду всем курам на смех
Сам за шляпой.

Припев.


наверх


Нестримна течія
/муз.: Володимир Івасюк, сл.: Богдан Стельмах/

В мріях ти була завжди моя,
В мріях я завжди був твій,
Та часу течія, нестримна течія
Змела сліди тих мрій в душі моїй.

Приспів:
Зникло наше „бути чи не бути”,
Ген за гори з журавлями одпливло,
І тепер не знаю, як забути
Те, чого ніколи не було.

Щирий сміх торкався вуст твоїх,
Щирий сміх, як перший сніг.
Та днів нестримний біг,
Та днів нестримний біг
Змести повік не зміг
Той перший сніг.

Приспів.

В мріях ти була завжди моя,
В мріях я повік був твій,
Та часу течія, нестримна течія
Лишила давній біль в душі моїй.

Приспів.

Неукротимое течение
/муз. Владимир Ивасюк, сл. Богдан Стельмах/

В мечтах ты была всегда моя,
В мечтах я всегда был твой,
Да времени течение, неукротимое течение
Смело следы тех мечтаний в душе моей.

Припев:
Исчезло наше «быть или не быть»,
Туда за горы с журавлями отплыло,
И теперь не знаю, как забыть
То, чего никогда не было.

Весёлый смех касался уст твоих,
Весёлый смех, как первый снег.
И дней неукротимый бег,
И дней неукротимый бег
Смести вовек не смог
Тот первый снег.

Припев.

В мечтах ты была всегда моя,
В мечтах я навек был твой,
Да времени течение, неукротимое течение
Оставило давнюю боль в душе моей.

Припев.


наверх


Я твоє крило
/муз.: Володимир Івасюк, сл.: Роман Кудлик/

Зірки на снігу, зірки на снігу,
Веселі зірки новорічного свята.
Зірки на снігу, зірки на снігу,
І ми у Карпатах, у синіх Карпатах.

Приспів:
Я - твоє крило,
Ти - моє крило,
Щастя більшого не треба,
Полетімо в ніч,
В неповторну ніч
І крильми торкнемось неба.

Зірки на вінках, вінки на воді,
Вінки на воді в синю ніч на Купала,
Зірки на вінках, зірки на воді,
І ще одна впала, на щастя нам впала.

Приспів.

Зірки відгорять, погаснуть зірки,
Та в серці не згасне їх полум’я вічне,
Бо з нами та ніч, з нами та ніч,
Та ніч на Купала і ніч новорічна.

Приспів.

Я - твоє крило,
Ти - моє крило...

Я твоё крыло
/муз. Владимир Ивасюк, сл. Роман Кудлык/

Звёзды на снегу, звёзды на снегу,
Весёлые звёзды новогоднего праздника.
Звёзды на снегу, звёзды на снегу,
И мы в Карпатах, в синих Карпатах.

Припев:
Я - твоё крыло,
Ты - моё крыло,
Счастья большего не нужно,
Полетим же в ночь,
В неповторимую ночь
И крыльями коснёмся неба.

Звёзды на венках, венки на воде,
Венки на воде в синюю ночь на Купала,
Звёзды на венках, звёзды на воде,
И ещё одна упала, на счастье упала.

Припев.

Звёзды отгорят, погаснут звёзды,
Но в сердце не погаснет их вечное пламя,
Ведь с нами та ночь, с нами та ночь,
Та ночь на Купала и ночь новогодняя.

Припев.

Я - твоё крыло,
Ты - моё крыло…


наверх


Вона
/музика – Кость Москалець, Тарас Чубай, слова – Кость Москалець/

Завтpа пpийде до кімнати
Твоїх друзів небагато,
Вип'єте холодного вина.
Хтось принесе білі айстри,
Скаже хтось: "Життя прекрасне",
Так, життя прекрасне. А вона...

А вона, а вона, сидітиме сумна,
Буде пити, не п'яніти від дешевого вина.
Я співатиму для неї, аж бринітиме кришталь,
Та хіба зуміє голос подолати цю печаль.

Так у світі повелося,
Я люблю її волосся,
Я люблю її тонкі вуста.
Та невдовзі пpийде осінь,
Ми усі розбіжимося
По русифікованих містах.

Лиш вона, лиш вона сидітиме сумна,
Буде пити, не п'яніти від дешевого вина.
Моя дівчинко печальна, моя доле золота,
Я продовжую кричати, ніч безмежна і пуста.

Так у світі повелося,
Я люблю її волосся,
Я люблю її тонкі вуста.
Та невдовзі пpийде осінь,
Ми усі pозбіжимося
По pусифікованих містах.

Лиш вона, лиш вона сидітиме сумна,
Буде пити, не п'яніти від дешевого вина.
Моя дівчинко печальна, моя доле золота,
Я продовжую кричати, ніч безмежна і пуста
Я продовжую кричати, ніч безмежна і пуста
Я продовжую кричати, ніч безмежна і пуста

Она
/музыка – Кость Москалець, Тарас Чубай, слова - Кость Москалець/

Завтра придёт в комнату
Твоих друзей немного,
Выпьете холодного вина.
Кто-то принесёт белые астры,
Кто-то скажет: «Жизнь прекрасна»,
Да, жизнь прекрасна. А она…

А она, а она, будет сидеть печальна,
Будет пить, не пьянея от дешёвого вина.
Я спою для неё, аж зазвенит хрусталь,
Но разве сумеет голос превозмочь эту печаль.

Так в мире повелось,
Я люблю её волосы,
Я люблю её тонкие уста.
Но вскоре придёт осень,
Мы все разбежимся
По русифицированным городам.

Лишь она, лишь она будет сидеть печальна,
Будет пить, не пьянея от дешёвого вина.
Моя девочка печальная, моя судьба золотая,
Я продолжаю кричать, ночь бескрайня и пуста.

Так в мире повелось,
Я люблю её волосы,
Я люблю её тонкие уста.
Но вскоре придёт осень,
Мы все разбежимся
По русифицированным городам.

Лишь она, лишь она будет сидеть печальна,
Будет пить, не пьянея от дешёвого вина.
Моя девочка печальная, моя судьба золотая,
Я продолжаю кричать, ночь бескрайня и пуста
Я продолжаю кричать, ночь бескрайня и пуста
Я продолжаю кричать, ночь бескрайня и пуста


наверх


Коридор
/Група "Плач ІєреміЇ" та Тарас Чубай/

Не відаю, як ми обоє
Потрапили в цей коридор
Із дверима завбільшки в око.
Не відаю,
Мабуть, ми були
Випадковими слізьми,
Що випадково сюди вкотилися,
Мабуть, що так, мабуть.
І тут собі раптом
Згадали, що люди ми,
Та вже немає нам назад вороття,
Немає.
Навіть якщо наші сльози
Звідси крізь двері викотяться,
То ми все одно
Залишимось тут.
Там за стінами
Заметляється про нас
Листя язиків на деревах тіл.
Такі щасливі,
Що можуть нас лише бачити,
Що можуть сюди увійти,
Такі нещасні,
Що можуть нас лише бачити,
Що не можуть сюди увійти
В коридорі з дверима
Завбільшки в око.

Коридор
/Группа "Плач Иеремии" и Тарас Чубай/

Не ведаю, как мы оба
Попали в этот коридор
С дверью величиной с в глаз.
Не ведаю,
Наверное, мы были
Случайными слезами,
Что случайно сюда вкатились,
Наверное, что так, наверное.
И здесь вот внезапно
Вспомнили, что люди мы,
И уже нет нам назад возврата,
Нет.
Даже если наши слёзы
Отсюда сквозь дверь скатятся,
Мы всё равно
Останемся здесь.
Там за стенами
Замотыляются о нас
Листья языков на деревьях тел.
Такие счастливые,
Что могут нас лишь видеть,
Что могут сюда войти,
Такие несчастные,
Что могут нас лишь видеть,
Что не могут сюда войти
В коридор с дверью
Величиной с в глаз.


наверх