Марiя Бурмака. №9.



Чому

 

mp3

  

[3.0 Mb]

Це не тільки шоколад

 

mp3

 

[3.2 Mb]

Той, той

 

mp3

 

[3.9 Mb]

Тільки мовчи

 

mp3

 

[3.2 Mb]

Скло

 

mp3

 

[3.5 Mb]

Поміж нами

 

mp3

 

[3.0 Mb]

Нехай

 

mp3

 

[3.7 Mb]

Ніхто з нас

 

mp3

 

[3.3 Mb]

Не бійся жити

 

mp3

 

[3.5 Mb]

Місто ангелів

 

mp3

 

[3.0 Mb]

Не бійся жити (кліп)

 

avi

 

[24 Mb]

Той, той (кліп)

 

avi

 

[26 Mb]

"N 9. Мої відчуття."

"№9. Мои чувства."

         
         
         
         
         
         
         
         

Що ж, Марія Бурмака добре тримає марку. І марку, треба визнати, гарну. Дуже прозора, лірична поезія завжди була тою родзинкою, яка вигідно вирізняла Марію серед інших виконавиць. Особливо серед тих, що самі пишуть тексти своїх пісень. Так, вона не одна така гарна. Але, тим не менш, вона одна – така. Це вже далеко не перший альбом Бурмаки, і приємно бачити, що натхнення не забуває шляхів до її домівки. Стосовно ж музики можна сказати, що, змінюючись від альбому до альбому, вона теж в чомусь залишається такою ж легкою, приємною, піднесеною, як і колись, на початку. Між іншим, пам’ятаючи про те, що колись її заслужено називали „дівчиною з гітарою", Марія і на цьому альбомі в двох піснях заграла на гітарі. Втім, все це не важливо. Важливо те, що сьогодні, коли захочете, вона принесе до Вашої оселі частку свого тепла та світла – справді теплого, справді світлого. Бо вона з тих людей, про чиї ясні очі можна писати вірші.

Рецензiя umka.com.ua


Что же, Мария Бурмака хорошо держит марку. И марку, нужно признать, красивую. Очень прозрачная, лирическая поэзия всегда была той изюминкой, которая выгодно выделяла Марию среди других исполнителей. Особенно среди тех, что сами пишут тексты своих песен. Так, она не одна так замечательна. Но, тем не менее, она одна - такая. Это уже далеко не первый альбом Бурмаки, и приятно видеть, что вдохновение не забывает путей к её дому. Относительно же музыки можно сказать, что, изменяясь от альбома к альбому, она тоже в чём-то остаётся такой же лёгкой, приятной, возвышенной, как и когда-то, в начале. Между прочим, помня о том, что когда-то её заслуженно называли "девушкой с гитарой", Мария и на этом альбоме в двух песнях сыграла на гитаре. Впрочем, всё это не важно. Важно то, что сегодня, когда захотите, она принёсет в Ваш дом часть своего тепла и света - действительно тёплого, действительно светлого. Ибо она из тех людей, о чьих ясных глазах можно писать стихотворения.

Рецензия umka.com.ua


наверх


Чому
/featuring Яринка/


Говорила собі: "ніколи",
Перекреслювала колишнє,
Та вертаються, видно, знову
Почуття нереально ніжні.

Чому мене знаходиш знов,
Одна лише моя любов...

За собою закрила простір
І для себе відкрила вікна,
Я тебе забувала просто,
Не питала себе: "Навіщо?"

Чому мене знаходиш знов,
Одна лише моя любов...

Дуже дивно за небокраєм,
А мене туди знову кличеш,
Я була там, я точно знаю,
Я впізнала тебе в обличчя...

Чому мене знаходиш знов,
Одна лише моя любов...

Почему
/featuring Яринка/
(дословный перевод)

Говорила себе: "никогда",
Перечёркивала былое,
Да возвращаются, видно, снова
Чувства нереально нежные.

Почему меня находишь вновь,
Одна лишь моя любовь…

За собою закрыла пространство
И для себя открыла окна,
Я тебя забывала просто,
Не спрашивала себя: "Зачем?"

Почему меня находишь вновь,
Одна лишь моя любовь…

Очень странно за горизонтом,
А меня туда снова зовёшь,
Я была там, я точно знаю,
Я узнала тебя в лицо…

Почему меня находишь вновь,
Одна лишь моя любовь…


наверх


Це не тільки шоколад


Як заповільнене кіно
Стихають тіні за вікном
І запах кави з молоком...
Світанок у моїй руці
В тумані, наче в молоці,
Лиш ти і я на світі цім.

Якби не знати взагалі,
Що відбувається, коли
В мені розтоплюється лід...
Слова навмисно загублю,
Бо ще повірити боюсь,
Що, може, я тебе люблю.

Це не тільки шоколад,
Смак ванілі на губах,
Це, коли уже не можеш
Повернутися назад.

У кіноверсії життя,
На смак солодкі почуття,
Це знаєш ти і знаю я.
Та все придумаємо ми,
Які залишились дітьми
У світі світла і пітьми.

Це не тільки шоколад,
Смак ванілі на губах,
Це, коли уже не можеш
Повернутися назад.
Це не тільки шоколад,
Смак ванілі на губах,
Це, коли уже не можеш
Повернутися назад.

Это не только шоколад
(дословный перевод)

Словно в замедленном кино
Стихают тени за окном
И запах кофе с молоком…
Рассвет в моей руке
В тумане, словно в молоке,
Лишь ты и я на свете этом.

Если бы не знать вообще,
Что происходит, когда
Во мне растапливается лёд…
Слова нарочно потеряю,
Ибо ещё поверить боюсь,
Что, может, я тебя люблю.

Это не только шоколад,
Вкус ванили на губах,
Это, когда уже не можешь
Возвратиться назад.

В киноверсии жизни,
На вкус сладкие чувства,
Это знаешь ты и знаю я.
И всё придумаем мы,
Что остались детьми
В мире света и тьмы.

Это не только шоколад,
Вкус ванили на губах,
Это, когда уже не можешь
Возвратиться назад.
Это не только шоколад,
Вкус ванили на губах,
Это, когда уже не можешь
Возвратиться назад.


наверх


Той, той


Той, той, хто зі мною,
Зупини, заспокой.
Та шепоче дощ:
"Відпусти його".
Хай, хай, відлітає,
Він летить – ти відпускай,
Та шепоче ніч:
"Залишись із ним…"

Знову повернеться, так несподівано,
Тінню обернеться, ніби опівночі,
Тихо торкнеться він рукою до щоки,
А я знаю це тепло,
Знаю по дотику, я не забула смак,
Згадую досі ще необережно так,
Як тамувала біль, ніби ішла по склу,
Та все… все одно люблю…

Той, той, хто зі мною
Зупини, заспокой,
Та шепоче дощ:
"Відпусти його".
Хай, хай, відлітає,
Він летить – ти відпускай.
Та шепоче ніч:
"Залишись із ним…".

Наполовину ніч - наполовину день,
Я не казала: "ні", я не шукала десь,
Я тільки деколи слухала як росте трава
Між міський асфальт…
Тане хвилинами, схоже на містику
Білим по білому ніби написане,
Те розуміння снів, що берегло мене,
Тому я кажу одне…

Той, той, хто зі мною
Зупини, заспокой,
Та шепоче дощ:
"Відпусти його".
Хай, хай, відлітає,
Він летить – ти відпускай.
Та шепоче ніч:
"Залишись із ним…"

Тот, тот
(дословный перевод)

Тот, тот, кто со мной,
Останови, успокой.
И шепчет дождь:
"Отпусти его".
Пусть, пусть, улетает,
Он летит – ты отпускай.
И шепчет ночь:
"Останься с ним..."

Снова вернётся, так неожиданно,
Тенью прикинется, словно полночью,
Тихо коснётся он рукой щеки.
А я знаю это тепло.
Знаю по прикосновению, я не забыла вкус,
Вспоминаю до сих пор неосторожно так,
Как приглушала боль, словно шла по стеклу,
И всё... всё равно люблю...

Тот, тот, кто со мной,
Останови, успокой.
И шепчет дождь:
"Отпусти его".
Пусть, пусть, улетает,
Он летит – ты отпускай.
И шепчет ночь:
"Останься с ним..."

Наполовину ночь - наполовину день,
Я не говорила: "нет", я не искала где-то
Я только иногда слушала, как растёт трава
Между городским асфальтом.
Тает минутами похожее на мистику
Белым по белому, словно написано,
То понимание снов, что берегло меня,
Поэтому я говорю одно...

Тот, тот, кто со мной,
Останови, успокой.
И шепчет дождь:
"Отпусти его".
Пусть, пусть, улетает,
Он летит – ты отпускай.
И шепчет ночь:
"Останься с ним..."


наверх


Тільки мовчи


Сонце вночі — далека крапка, сонце вночі...
Місяць для нас стоїть на варті, місяць нічий...
Все зрозуміло, слів не треба, небо сьогодні — наше небо...
Тільки мовчи... ти тільки мовчи...

Дотиком профіль твій виводжу — дивно мені,
Подихом знов тебе знаходжу, як уві сні...
Я доторкнуся — ти не зникнеш, я не боюся знати більше...
Тільки мовчи... ти тільки мовчи...

Ця траекторія падіння напівтонів...
Схожа на мариво, видіння ночей і днів…
Я так давно цього хотіла, я зупинитися не вміла...
Тільки мовчи... ти тільки мовчи...

Все зрозуміло, слів не треба, небо сьогодні — наше небо...
Тільки мовчи... ти тільки мовчи...

Только молчи
(дословный перевод)

Солнце в ночи – далёкая точка, солнце в ночи...
Месяц для нас стоит на страже, месяц ничей...
Всё понятно, слов не нужно, небо сегодня – наше небо...
Только молчи... ты только молчи...

Прикосновением профиль твой рисую – странно мне,
Дыханием снова тебя нахожу, как во сне...
Я дотронусь – ты не исчезнешь, я не боюсь знать больше...
Только молчи... ты только молчи...

Эта траектория падения полутонов...
Похожа на мираж, видение ночей и дней...
Я так давно этого хотела, я остановиться не умела...
Только молчи... ты только молчи...

Всё понятно, слов не нужно, небо сегодня – наше небо...
Только молчи... ты только молчи...


наверх


Скло


Світ поділено навпіл, на дві половини,
Що придумано нами – не знати повинна,
Очі кольору неба, що кольору ночі,
Я забути не можу, забути не хочу...

Я можу розбити скло,
Я можу лишитись, бо
Я можу програти, хай,
Тільки не питай...
Чи можу віддати сни,
Я можу сказати – ні,
Я можу не знати правильних слів.

Стала дивною трохи, не схожа на себе,
Відраховую кроки від мене до тебе.
Зашифровані файли, sms-ки, e-mail-и —
Дорога між нами — від тебе до мене.

Я можу розбити скло,
Я можу лишитись, бо
Я можу програти, хай,
Тільки не питай...
Чи можу віддати сни,
Я можу сказати — ні,
Я можу не знати правильних слів.

Ми з тобою, як двоє таємних агенти,
Лише ти знаєш хто я, а я знаю де ти,
Божевільні ідеї, загублений спокій,
Тільки ти знаєш де я, а я знаю хто ти...

Я можу розбити скло,
Я можу лишитись, бо
Я можу програти, хай,
Тільки не питай...
Чи можу віддати сни,
Я можу сказати — ні,
Я можу не знати правильних слів.

Стекло
(дословный перевод)

Мир поделен пополам, на две половины,
Что придумано нами – должна не знать,
Глаза цвета неба, что цвета ночи,
Я забыть не могу, забыть не хочу…

Я могу разбить стекло,
Я могу остаться, ибо
Я могу проиграть, пусть,
Только не спрашивай…
Или могу отдать сны,
Я могу сказать – нет,
Я могу не знать правильных слов.

Стала странной немного, не похожа на себя,
Отсчитываю шаги от меня до тебя.
Зашифрованные файлы, sms-ки , e-mail-ы —
Дорога меж нами – от тебя до меня.

Я могу разбить стекло,
Я могу остаться, ибо
Я могу проиграть, пусть,
Только не спрашивай…
Или могу отдать сны,
Я могу сказать – нет,
Я могу не знать правильных слов.

Мы с тобой, как два тайных агента,
Лишь ты знаешь кто я, а я знаю где ты,
Безумные идеи, потерянный покой,
Только ты знаешь где я, а я знаю кто ты…

Я могу разбить стекло,
Я могу остаться, ибо
Я могу проиграть, пусть,
Только не спрашивай…
Или могу отдать сны,
Я могу сказать – нет,
Я могу не знать правильных слов.


наверх


Поміж нами


Світло хай падає в тінь заповільно,
Я зупинити його вже не вільна — і тепер

Поміж нами ніч і бажання висоти...
Поміж нами снів — нерозведені мости,
Поміж нами ті непромовлені слова,
Поміж "я" і "ти" лиш надія проплива...

Там де, лиш серце твоє — ніжна хвиля,
Я вже не зможу піти, не зумію — і тепер

Поміж нами ніч і бажання висоти...
Поміж нами снів — нерозведені мости,
Поміж нами ті непромовлені слова,
Поміж "я" і "ти" лиш надія проплива...

Там, де я буду знову,
Там, де серце твоє.
Там, де я буду знову,
Там, де серце твоє.

Просто лишитись із ним — це так мало,
Що забуваються сни, я не знала — і тепер...

Поміж нами ніч і бажання висоти...
Поміж нами снів — нерозведені мости,
Поміж нами ті непромовлені слова,
Поміж "я" і "ти" лиш надія проплива...

Между нами
(дословный перевод)

Свет пусть падает в тень замедленно,
Я остановить его уже не в силах - и теперь

Между нами ночь и желание высоты…
Между нами снов не разведенные мосты,
Между нами те несказанные слова,
Между "я" и "ты" лишь надежда проплывает…

Там где лишь сердце твоё - нежная волна,
Я уже не смогу уйти, не сумею - и теперь

Между нами ночь и желание высоты…
Между нами снов не разведенные мосты,
Между нами те несказанные слова,
Между "я" и "ты" лишь надежда проплывает…

Там, где я буду снова,
Там, где сердце твоё.
Там, где я буду снова,
Там, где сердце твоё.

Просто остаться с ним - это так мало,
Что забываются сны, я не знала - и теперь

Между нами ночь и желание высоты…
Между нами снов не разведенные мосты,
Между нами те несказанные слова,
Между "я" и "ты" лишь надежда проплывает…


наверх


Нехай


Я чекатиму тисячу літ,
я віки пересиплю в піски,
За роки рахуватиму дні,
обриватиму їх пелюстки.
Від вікна до вікна я ходжу,
все для тебе — і тільки тобі...
Я уже перейшла ту межу,
За якою і радість і біль...

Нехай тобі насниться знов і знов
І ніжний подих, лагідний туман,
Нехай душа залишиться зі мною,
Твоя душа — моя.

Я писати почну тобі лист, буде це найніжніший з листів,
Обертається вічності вісь —
за тобою іде моя тінь.
Я в слова зашифрую любов,
не слова, а мовчання одне...
Я затримаю дихання, бо....
Ти затримаєш дихання десь.

Нехай тобі насниться знов і знов
І ніжний подих, лагідний туман,
Нехай душа залишиться зі мною,
Твоя душа — моя.

На касеті одне: "Відпусти",
так благає когось "Океан",
Тільки серце далеко летить —
відпустила його я сама...
Тільки вариться кава, як ніч,
у вогонь обертається лід...
За роки рахуватиму дні,
Я чекатиму тисячу літ.

Нехай тобі насниться знов і знов
І ніжний подих, лагідний туман,
Нехай душа залишиться зі мною,
Твоя душа — моя.

Пусть
(дословный перевод)

Я буду ждать тысячу лет,
я века пересыплю в пески,
За годы посчитаю дни,
и оборву их лепестки.
От окна до окна я хожу,
всё для тебя - и только тебе…
Я уже перешла ту межу,
за которой и радость и боль…

Пусть тебе приснится вновь и вновь
И нежное дыхание, нежный туман,
Пусть душа останется со мной,
Твоя душа – моя.

Я писать начну тебе письмо,
будет это нежнейшее из писем,
Вращается вечности ось -
за тобой идёт моя тень.
Я в слова зашифрую любовь,
не слова, а молчанье одно…
Я задержу дыхание, ибо…
ты задержишь дыхание где-то.

Пусть тебе приснится вновь и вновь
И нежное дыхание, нежный туман,
Пусть душа останется со мной,
Твоя душа – моя.

На кассете одно: "Отпусти",
так умоляет кого-то "Океан",
Только сердце летит далеко -
отпустила его я сама…
Только варится кофе, как ночь,
в огонь превращается лёд…
За годы посчитаю дни,
Я буду ждать тысячу лет.

Пусть тебе приснится вновь и вновь
И нежное дыхание, нежный туман,
Пусть душа останется со мной,
Твоя душа – моя.


наверх


Ніхто з нас


Поза простором і часом пролітають поїзди,
Я із кимось попрощалась, напевно, назавжди,
Я була необережна в бажаннях і думках,
Я буваю деколи така.

Ніхто із нас, не знає, ні,
Де закінчиться день, де закінчиться ніч,
Ніхто із нас, ні я, ні ти,
Не забуде ніколи ці дні...

Що із нами буде потім — запитання номер два,
Я не написала ноти, не придумала слова,
І така необережність посилить почуття,
Отаке на смак моє життя.

Ніхто із нас, не знає, ні,
Де закінчиться день, де закінчиться ніч,
Ніхто із нас, ні я, ні ти,
Не забуде ніколи ці дні...

У театрі ситуацій зіграла дивну роль,
Я лише одна зі станцій, а ти один перон,
Провінційного вокзалу нерозумна голова...
Я хотіла знати чи жива.

Ніхто із нас, не знає, ні,
Де закінчиться день, де закінчиться ніч,
Ніхто із нас, ні я, ні ти,
Не забуде ніколи ці дні.

Никто из нас
(дословный перевод)

Вне пространства и времени пролетают поезда,
Я с кем-то попрощалась, наверно, навсегда,
Я была неосторожна в желаньях и мыслях,
Я бываю иногда такой.

Никто из нас, не знает, нет,
Где закончится день, где закончится ночь,
Никто из нас, ни я, ни ты,
Не забудет никогда эти дни...

Что с нами будет потом – вопрос номер два,
Я не написала ноты, не придумала слова,
И такая неосторожность усилит чувства,
Вот такая на вкус моя жизнь.

Никто из нас, не знает, нет,
Где закончится день, где закончится ночь,
Никто из нас, ни я, ни ты,
Не забудет никогда эти дни...

В театре ситуаций сыграла странную роль,
Я лишь одна из станций, а ты один перрон,
Провинциального вокзала неразумная голова...
Я хотела знать жива ли.

Никто из нас, не знает, нет,
Где закончится день, где закончится ночь,
Никто из нас, ни я, ни ты,
Не забудет никогда эти дни...


наверх


Не бійся жити


І коли залишилася зовсім сама,
І коли вже здається — світла нема,
Коли небо твоє на колір чужим стає,
Ти б виводила лінії знов на руці,
Впізнавала б надію в кожнім лиці,
Малювала б на склі вогонь —
І розбила б скло.

Не бійся жити — світ для того, щоб любити,
Сонце, дощ і вітер,
Небо, зорі, квіти... Все для тебе,
А ти не бійся жити,
Сонце, дощ і вітер,
Небо, зорі, квіти,
Світ для того, щоб любити тебе.

Ти ішла по межі,
Ти ішов по межі,
Тільки знай: ніхто тобі не чужий,
І рука у руці — назавжди твоє тепло.
І не можеш тепер лишитися там,
Де читаєш мої слова по губам,
Повертає тебе назад моя любов.

Не бійся жити — світ для того, щоб любити,
Сонце, дощ і вітер,
Небо, зорі, квіти... Все для тебе,
А ти не бійся жити,
Сонце, дощ і вітер,
Небо, зорі, квіти,
Світ для того, щоб любити тебе.

Ти у серці своїм — тамований стук,
Ти на дотик, як спалах, навіть на звук,
Ти вже майже летиш — відкрите вікно давно.
Розбивається ніч, ламається час,
Ти гасила вогонь — не згасне свіча,
І не бійся — любов тепер береже тебе.

Не бійся жити — світ для того, щоб любити,
Сонце, дощ і вітер,
Небо, зорі, квіти... Все для тебе,
А ти не бійся жити,
Сонце, дощ і вітер,
Небо, зорі, квіти,
Світ для того, щоб любити тебе.

Не бойся жить
(дословный перевод)

И когда осталась совсем одна,
И когда уже кажется, - света нет,
Когда цвет неба твоего становится чужим,
Ты бы рисовала линии снова на руке,
Узнавала бы надежду в каждом лице,
Рисовала бы на стекле огонь -
И разбила бы стекло.

Не бойся жить - мир для того чтобы любить, Солнце, дождь и ветер,
Небо, звёзды, цветы… Всё для тебя,
А ты не бойся жить,
Солнце, дождь и ветер,
Небо, звёзды, цветы,
Мир для того, чтобы любить тебя.

Ты шла по меже,
Ты шёл по меже,
Только знай: никто тебе не чужой,
И рука в руке - навсегда твоё тепло.
И не можешь теперь остаться там,
Где читаешь мои слова по губам,
Возвращает тебя назад моя любовь.

Не бойся жить - мир для того чтобы любить, Солнце, дождь и ветер,
Небо, звёзды, цветы… Всё для тебя,
А ты не бойся жить,
Солнце, дождь и ветер,
Небо, звёзды, цветы,
Мир для того, чтобы любить тебя.

Ты в сердце своём – приглушённый стук,
Ты на прикосновение, как вспышка, даже на звук,
Ты уже почти летишь – открыто окно давно.
Разбивается ночь, обрывается время,
Ты гасила огонь - не погаснет свеча,
И не бойся – любовь теперь бережёт тебя.

Не бойся жить - мир для того чтобы любить, Солнце, дождь и ветер,
Небо, звёзды, цветы… Всё для тебя,
А ты не бойся жить,
Солнце, дождь и ветер,
Небо, звёзды, цветы,
Мир для того, чтобы любить тебя.


наверх


Місто ангелів


Місто Ангелів і дощів на казкові малюнки схоже,
Тільки ангелів — ні душі,
А лиш просто так перехожі...
Місто, що не чуже мені, золоте павутиння вулиць,
Все, здається, давно заснуло, окрім світла в однім вікні...

Тільки раз — і не більше, знаю, не більше,
Щоб забути назавжди...
Лиш на мить стану ближче, я стану ближче...
І не зможу вже піти...

Місто зустрічей і прощань, і розбитих сердець, можливо,
Берег правий і берег лівий,
І всі шанси для сподівань...
Місто звуків і голосів, по бруківці стікає тиша,
Все стає непомітно тихше, і нечутне уже для всіх...

Тільки раз — і не більше, знаю, не більше,
Щоб забути назавжди...
Лиш на мить стану ближче, я стану ближче...
І не зможу вже піти...

Ми стаємо серед дощів, ми цього зорепаду варті,
Що хотіти іще нам варто —
Лиш стояти на цій межі...
Місто пристрасті і образ, і примирень таких гарячих,
Ти, напевно мене пробачиш,
Я прощала тебе не раз...

Тільки раз — і не більше, знаю, не більше,
Щоб забути назавжди...
Лиш на мить стану ближче, я стану ближче...
І не зможу вже піти...

Город Ангелов
(дословный перевод)

Город Ангелов и дождей на сказочные рисунки похожий,
Только ангелов – ни души,
А лишь просто так прохожие…
Город, что не чужой мне, золотая паутина улиц,
Всё, похоже, давно заснуло, кроме света в одном окне…

Только раз – и не больше, знаю, не больше,
Чтобы забыть навсегда…
Лишь на миг стану ближе, я стану ближе…
И не смогу уже уйти…

Город встреч и прощаний, и разбитых сердец, возможно,
Берег правый и берег левый,
И все шансы для надежд…
Город звуков и голосов, по брусчатке стекает тишина,
Всё становится незаметно тише, и неслышно уже для всех…

Только раз – и не больше, знаю, не больше,
Чтобы забыть навсегда…
Лишь на миг стану ближе, я стану ближе…
И не смогу уже уйти…

Мы становимся среди дождей, мы этого звездопада стоим,
Чего желать ещё нам стоит –
Лишь стоять на этой меже…
Город страсти и обид, и примирений таких горячих,
Ты, наверно простишь меня,
Я прощала тебя не раз…

Только раз – и не больше, знаю, не больше,
Чтобы забыть навсегда…
Лишь на миг стану ближе, я стану ближе…
И не смогу уже уйти…


наверх